/Files/images/діти і мнід.jpg

ПРОБЛЕМА СТОЛІТТЯ:
ДІТИ ІНФІКОВАНІ НА СНІД

В останнє десятиліття спостерігається суттєве збільшення числа ВІЛ-інфікованих жінок дітородного віку. Така тенденція призвела до зростання кількості дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками.
За даними ВООЗ, щороку в світі народжується 600000 ВІЛ-інфікованих немовлят, у дітей СНІД є однією з 6 найбільш поширених причин смерті.Ризик перинатального зараження дитини, народженої ВІЛ-інфікованою матір’ю, складає від 20 до 50 відсотків в залежності від географічного регіону, в зв’язку з чим проблема ліквідації передачі інфекції від матері до дитини залишається гостро актуальною. Наразі велика кількість науково-дослідних груп знаходяться в пошуку безпечної, нетоксичної, доступної альтернативи антиретровірусної терапії.Розвиток ВІЛ-інфекції у дітей проходить інакше ніж у дорослих. Це є суттєвим і для догляду, і для лікування дитини.У немовлят, інфікованих ВІЛ під час вагітності чи пологів, розвиток ВІЛ-інфекції може проходити швидше, і без лікування досить великий ризик того, що дитина серйозно захворіє вже в перші роки життя.Також ВІЛ-інфіковані діти повільніше розвиваються і статеве дозрівання у них починається пізніше, однак в цілому ВІЛ-позитивні діти розвиваються нормально. Як і для дорослих, головні аналізи для дітей, що живуть з ВІЛ, - імунний статус та вірусне навантаження. Однак у дітей імунна система сформована не до кінця, тому і результати цих аналізів у них відрізняються від результатів у дорослих.
У ВІЛ-позитивних дітей вірусне навантаження може збільшиться до надвисокого рівня (більше 1 мільйону копій/мл) і поступово знижуватися протягом перших років життя. Точну причину цього явища поки не вдалося визначити. Це відрізняє дітей від дорослих, чиє вірусне навантаження в нормі знижується до відносно низького рівня (близько 20000 копій/мл) протягом перших місяців після інфікування ВІЛ.Використовуючи аналіз на імунний статус та вірусне навантаження можна отримати уявлення про розвиток захворювання у дітей, хоч це значно складніше, ніж у дорослих. Лікарі розраховують ризик того, що дитина захворіє, враховуючи вік, імунний статус та вірусне навантаження.Антиретровірусні препарати можуть використовуватися для лікування ВІЛ-інфекції у дітей. Хоч їх дія для дитячого організму не так вивчена, як у дорослих, наразі існує чимало даних про це. Менше з тим, як і у дорослих, у дітей терапія може бути пов’язана з неприємними побічними діями і для її ефективності терапію необхідно приймати правильно.Антиретровірусна терапія має призначатися дітям до того, як їх імунна система буде сильно пошкоджена і вони стануть вразливими перед серйозними, смертельно небезпечними хворобами.
Для дорослих цей момент зазвичай приходить за імунного статусу нижче 200 клітин/мл. Для дітей цифри можуть бути іншими. Для дітей у віці до 12 місяців, імунний статус 750 клітин/мл дорівнює «дорослим» 200. Для дітей від року до п’яти – ця цифра складає 500 клітин/мл. Після шести років, як і у дорослих, про серйозне пошкодження імунної системи говорить імунний статус від 200 клітин/мл і нижче. Деякі лікарі використовують в якості основного орієнтиру відсоткову кількість клітин.
Нещодавно американські вчені з Інституту вакцин при університеті Дьюка вперше виявили в грудному молоці речовину, яка захищає немовлят від зараження ВІЛ-інфекцією. Виявилося, білок грудного молока тенасцин-С (TNC) зв’язує і нейтралізує небезпечний вірус, захищаючи тим самим немовлят від потенційного ризику зараження.
/Files/images/снід 666.jpg

ВІЛ-позитивні діти можуть жити нормальним і, за адекватного лікування, здоровим життям. Менше з тим, як і ВІЛ-позитивні дорослі, в житті вони часто лишаються один на один з відчуженням суспільства, переживають сум, втрати, бояться хвороби і смерті. Не існує однозначної відповіді щодо того, як допомогти дитині пережити ці труднощі.

В більшості випадків батькам знадобиться допомога соціального працівника або психотерапевта, який спеціалізується на роботі з дітьми. Окрім психологів, інші спеціалісти, наприклад, лікарі, медсестри, можуть виявитися опорою для ВІЛ-інфікованої дитини.

Як говорити з дитиною про СНІД?


Розмова про СНІД стане основою для розмови про безпечну поведінку стосовно ВІЛ, а отже, допоможе захистити вашу дитину, коли вона виросте. Дивлячись телевізор, читаючи журнали, спілкуючись із друзями, дитина отримує різну, найчастіше неправдиву інформацію. Якщо не почати обговорювати з нею важкі питання якомога раніше, хтось інший, можливо не найкращий кандидат, візьме це завдання на себе. Багато батьків відмовляють своїм дітям у достовірній інформації, оскільки їм здається, що ця інформація не відповідає тим моральним і духовним принципам, які вони хочуть прищепити своїм дітям. Безпека вашої дитини вимагає, щоб ви перебороли свій страх перед «делікатними» темами й донесли до дитини те, що може захистити її в майбутньому.

Намагайтесь не втратити момент, починайте обговорювати з дітьми проблеми ВІЛ та СНІДу (а також сексу, наркотиків та алкоголю) з раннього віку і приділяйте цьому стільки часу, скільки необхідно. Численні дослідження і спостереження експертів говорять про те, що маленькі діти звертаються за інформацією в першу чергу до батьків. Коли ж дитина стає підлітком, їй важливо відчути свою незалежність і за порадою вона звернеться до друзів або літератури і періодики. І якщо до того моменту батьки вже надали їй інформацію про проблему, ніхто не зможе ввести її в оману невірними відомостями або відсутністю тих цінностей, які ви встигли прищепити дитині.

Не треба чекати, що дитина сама звернеться до вас зі своїми питаннями і тривогами. Немає нічого жахливого в тому, щоб заговорити з дитиною про СНІД за власною ініціативою. Телебачення і фільми постійно дають нам чудові нагоди для цього. Ваша дванадцятирічна донька подивилася серіал, в якому молода героїня завагітніла? Можна запитати у неї, що вона думає про сюжет. Заразом можна з'ясувати, як вона ставиться до поведінки, що може призвести до небажаної вагітності. Одне або два питання можуть перерости у цілу розмову, яка, можливо, вплине на все подальше життя дівчинки. Зрозуміло, що розмовляючи з дитиною, потрібно використовувати тільки ті слова, які вона зможе зрозуміти. Якщо ви пояснюєте шестирічному маляті, що таке СНІД, то вживання таких слів, як "трансмісія" і "лімфоцити" навряд чи полегшить ваше завдання. Кращий вихід - заздалегідь скласти словник коротких слів і прямих пояснень.

Батькам, у яких декілька дітей, варто говорити з ними окремо, навіть про один і той самий предмет. Чому? Діти різного віку перебувають на різних стадіях розвитку, що означає, що їм потрібний різний обсяг інформації, вони мають різний словниковий запас і їх цікавлять різні питання. Крім того, старша дитина напевно буде домінувати в дискусії, а молодша так і не зможе висловитися.

Діти будь-якого віку хочуть, щоб дорослі обговорювали з ними складні питання. Проте, дитина звернеться із запитанням, тільки якщо буде відчувати, що зможе це зробити безкарно. Тільки батьки можуть створити атмосферу відкритості, у якій дитина може поставити будь-яке питання про будь-що, не боячись за наслідки. Як саме створити таку атмосферу? Почати треба з підтримки, розуміння і заохочення. Наприклад, якщо ваша дитина запитала: "Скільки людей у світі хворіють на СНІД?" - намагайтеся не відповідати: "Не знаю, доїдай обід". Навіть якщо ви дуже заклопотані, ви завжди можете відповісти: "Це цікаве питання, але я не знаю. Давай спробуємо з'ясувати". Не слід турбуватися, що дитина втратить повагу до вас, якщо зрозуміє, що ви не знаєте всього на світі. Це не так. Діти зрозуміють і "Я не знаю", і "Давай з'ясуємо". Для них така відповідь набагато краще відмовок, які батьки так люблять пропонувати замість відповіді.

Одне зауваження: не обов'язково відповідати на всі питання відразу ж. Якщо десятирічна дитина запитує: "Мамо, а що таке презерватив?" – в той час як ви керуєте автомобілем, цілком нормальною є відповідь: "Це дуже важливе питання. Але я не можу обговорювати його і керувати автомобілем одночасно. Краще поговоримо про це після вечері". Головне, не забудьте зробити так, як сказали.

Дитина будь-якого віку заслуговує того, щоб відповіді на її запитання були чесними. У протилежному випадку дитині буде складно довіряти вам. Якщо ви не дасте відповідь на питання прямо, то для того, щоб заповнити прогалини в інформації, діти підключать свою фантазію, а ілюзії можуть виявитися більш небезпечними, ніж та реальність, яку ви намагаєтеся приховати.

Ми можемо обговорювати або не обговорювати з дитиною деталі певних ситуацій, але не слід залишати занадто великі прогалини в її уявленнях. Вам може дуже не сподобатися те, яким чином діти одержать свої знання.

Поговоріть про це ще раз... І ще раз

Більшість дітей і підлітків можуть засвоїти лише невелику частину інформації з однієї розмови. Саме тому необхідно почекати якийсь час, а потім запитати дитину, чи пам'ятає вона вашу розмову. Це допоможе вам виправити помилки й нагадати про те, що дитина встигла забути.

Нарешті, намагаючись дізнатись про все, що їм цікаво, діти часто ставлять одні й ті самі запитання безліч разів, чим часто нервують батьків. Не бійтеся починати розмову знову й знову. Ваше терпіння піде на користь вашій дитині.

Дайте дитині інформацію точну і відповідну її віку. Восьмирічним дітям можна сказати: "СНІД - це така хвороба, через яку людям стає дуже погано. Вона з'являється через ВІЛ, це такий вірус, тобто маленька клітинка, яку навіть не можна побачити". Пізніше дитина буде готова до більш докладної інформації: "У твоєму тілі мільярди клітин. Деякі клітини, які називаються Т-лімфоцити, допомагають тобі залишатися здоровим, захищаючи тебе від інфекцій. Але якщо у твоє тіло потрапляє вірус, що називається ВІЛ, то він поступово вбиває Т-лімфоцити. Через кілька років організм втрачає захист перед інфекціями, і тоді людина може захворіти на СНІД". Дитині, яка не досягла підліткового віку, буде складно зрозуміти, яким чином презервативи можуть захистити від ВІЛ, або навіщо люди користуються спільним шприцом. Якщо ви вже пояснили дитині, як відбувається статевий акт, то ви можете додати, що "під час сексу сперма потрапляє з тіла чоловіка в тіло жінки, а в спермі може бути ВІЛ". Якщо ж ви ще не говорили з дитиною про секс, то не варто починати цю розмову із проблеми СНІДу. Немає нічого гарного у тому, якщо у дитини секс асоціюватиметься з інфекцією та хворобами.

Дитячі уявлення про СНІД часто бувають зовсім невірними. Важливо якомога раніше розвіяти всі хибні уявлення. Наприклад, восьмирічна дівчинка, граючи надворі, розбиває коліно, а інша дитина говорить їй, що тепер вона може захворіти на СНІД. Батьки можуть пояснити їй: "Ні, ти не захворієш на СНІД, його викликає ВІЛ, а ВІЛ не може потрапити в організм, якщо лише розбити коліно. Це може статися тільки тоді, коли кров людини з ВІЛ потрапляє в кров людини без ВІЛ. Розумієш?" І не забудьте, що до подібної розмови доведеться повертатися у майбутньому. Одна розмова не зможе сформувати у дитини чітке уявлення з такого складного питання.

Деякі дорослі дотепер вірять, що проблема СНІДу стосується тільки представників певних "груп ризику" і зовсім не має стосунку до їхніх дітей. Не дозволяйте власним забобонам стати загрозою безпеки власної дитини. Переконайтеся, що ваша дитина має достатній рівень знань про СНІД та передачу ВІЛ і що ви самі маєте досить інформації про це. Ці знання дитина має отримати до того, як вона зіткнеться з реальною загрозою передачі ВІЛ у майбутньому.

Питання та відповіді для дітей

Що таке СНІД?
СНІД - це дуже серйозна хвороба. Вона викликається маленькою невидимою істотою - вірусом, що називається ВІЛ. Організм людини має захисників, які охороняють його від різних мікробів. Навіть якщо ти занедужав, твої захисники борються з інфекцією та намагаються допомогти тобі одужати якнайшвидше. ВІЛ може вбивати цих захисників, і тоді організм стає беззахисним перед мікробами. Коли таке трапляється, людина починає дуже сильно хворіти. Це називається СНІД. Якщо у людини в організмі ВІЛ, у неї може й не бути СНІДу, тобто вона може почувати себе здоровою.

У кого буває СНІД?
СНІД буває тільки у тих людей, в організм яких потрапив ВІЛ. ВІЛ передається лише тоді, коли деякі рідини з тіла однієї людини, у якої є ВІЛ, потрапляють в організм іншої. Цього не відбувається, якщо ти просто доторкаєшся до людини, у якої є ВІЛ, або користуєшся з нею одними речами. Так що тобі немає про що турбуватися. ВІЛ не можна підхопити, як застуду. (Дитині необхідно розповісти про передачу ВІЛ статевим шляхом, але тільки якщо ви вже говорили з нею про секс раніше).

А у дітей буває СНІД?
У деяких дітей дійсно може бути СНІД. Якщо у мами є ВІЛ (вірус, що може викликати СНІД), то іноді він передається дитині при народженні. Багато років тому, коли діти з різними хворобами лягали в лікарню і їм переливали кров, їм іноді передавався ВІЛ. Зараз такого більше не трапляється. Зазвичай ВІЛ буває тільки у дорослих. Коли ти сам станеш дорослим, у тебе буде можливість захистити себе.

Як можна зрозуміти, що у людини ВІЛ?
Ти не зможеш ніяк довідатися про це. У будь-якої людини, незалежно від того, який у неї вигляд, може бути ВІЛ. Тільки сама людина, у якої є ВІЛ, може вирішувати, чи буде вона розповідати про це кому-небудь. Є у людини ВІЛ чи ні, можна з'ясувати, тільки якщо вона перевіриться у лікаря. Абсолютно різні люди заражуються ВІЛ, і це не означає, що вони погані або якісь особливі. Важливо знати, що є способи захистити себе від ВІЛ, і в тебе це вийде.

Джерело: http://stopsnid.org.ua


Проблема

Україна є найбільш ураженою ВІЛ/СНІДом країною в Європі. З ВІЛ/СНІДом живуть, за оцінками експертів, 238 тис. людей віком від п’ятнадцяти до сорока дев’яти років - приблизно 0.62 відсотка дорослого населення станом на початок 2013 року. У Дніпропетровській області кількість ВІЛ-інфікованих вагітних жінок перевищила межу 1 відсоток, що сигналізує про поширення епідемії на загальне населення у регіоні.
Рушієм поширення ВІЛ-інфекції залишається споживання ін’єкційних наркотиків; проте зараз ВІЛ швидко поширюється взагалі серед молодого населення через незахищені статеві стосунки та від ВІЛ- позитивних матерів до новонароджених під час вагітності, пологів або грудному вигодовуванні. Вісімдесят відсотків усіх інфікованих – молодь. Нещодавнє різке збільшення кількості випадків інфікування поза межами уразливих груп, зокрема серед молодих жінок, свідчить про те, що наступні роки повинні стати вирішальними для боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні.
Жінки більш сприйнятливі до інфекції внаслідок їх біологічної та соціальної уразливості. Сьогодні жінки становлять уже 45 відсотків від усіх дорослих, які живуть з ВІЛ в Україні. У 2013 році поширеність ВІЛ серед вагітних жінок становила 0.39 відсотка, а це - одне із найвищих значень у Європі. Проте, протягом останніх років спостерігається позитивна тенденція до зниження показника. Для порівняння, у 2008 році він становив 0.55 відсотка.
За даними офіційної статистики Міністерства охорони здоров’я України, у 2013 році народилося 3898 дітей, матері яких є ВІЛ-позитивними. Станом на 1 січня 2014 року, у 3129 дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, було виявлено ВІЛ, а 6915 дітей чекають підтвердження свого статусу. Протягом 2013 року 71 дитина померла від захворювань, зумовлених СНІДом, станом на 1 січня 2014 року 908 дітей живуть зі СНІДом.
Недостатній рівень знань про ВІЛ/СНІД як серед загального населення, так і серед піклувальників породжує страх та стигматизацію людей, які живуть з ВІЛ й призводить до порушення прав позитивних дітей. Існують численні приклади дискримінації дітей, які живуть з ВІЛ. Найчастіше їм не просто дозволяють відвідувати дитячі садки або школи, нехтують ними та ізолюють від інших дітей.
Аналіз даних щодо підлітків груп ризику (ПГР) віком від 10 до 19 років, що базується на даних поведінкових досліджень серед груп ризику (СІН, МСМ та РКС), показує, що ПГР являються категорією, яка вимагає особливої уваги в рамках національної протидії СНІДу. Ризикована поведінка серед цієї групи починається дуже рано, перехресні ризиковані моделі поведінки є розповсюдженими, в той час як знання про ВІЛ/СНІД, навички та зокрема доступ до відповідних послуг з профілактики ВІЛ, лікування, догляду та підтримки є надзвичайно низькими – набагато нижчими ніж серед дорослого населення, так як ця група населення зіштовхується з численними бар’єрами для доступу. Багато з існуючих послуг з профілактики та зменшення шкоди не охоплюють ПГР, наприклад, відповідно до національних оцінок, доступ дітей, які живуть або працюють на вулиці до ВІЛ-профілактичних послуг становить менше 1%.

Вирішення: захист дітей та жінок від ВІЛ/СНІДу

ЮНІСЕФ допомагає уряду боротися з загрозою повномасштабного спалаху ВІЛ/СНІДу в Україні, водночас захищаючи права людей, які живуть з ВІЛ, зокрема шляхом:

  • роботи з урядовими партнерами над посиленням національної відповіді епідемії, щоб забезпечити дотримання прав дітей та жінок, що живуть з ВІЛ;
  • підтримки розвитку дружніх до молоді медико-соціальних послуг на всій території країни та запровадження системи моніторингу якості та доступності цих послуг;
  • підтримки збору та аналізу даних щодо підлітків груп ризику та сприяння розвитку спроможності державних та неурядових організацій щодо планування, впровадження, моніторингу та оцінки діяльності у сфері профілактики ВІЛ серед підлітків груп ризику;
  • сприяння формуванню у дітей та молоді, як у школі, так і поза нею, життєвих навичок, потрібних їм для захисту себе від інфікування ВІЛ;
  • запобігання передачі ВІЛ від матері до дитини шляхом зміцнення спроможності медичних закладів до проведення профілактичних заходів, зокрема, добровільного тестування та консультування вагітних жінок, а також надання антиретровірусної терапії ВІЛ-інфікованим;
  • сприяння забезпечення антиретровірусної терапії для жінок і дітей на рівні міжнародних та національних стандартів.

Результат:

  • Уряд, у співробітництві з партнерами з громадянського суспільства, розробив «Дорожню карту». Національний звіт України щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки до 2010 р. за технічної та інформаційної підтримки ЮНІСЕФ і інших агенцій ООН.
  • ЮНІСЕФ підтримав уряд у розробці та реалізації першої Національної програми «Попередження передачі ВІЛ від матері до дитини в Україні на 2001-2003 роки». Сьогодні ЮНІСЕФ розбудовує спроможність медичних працівників щодо зміцнення та розширення програми. У ході оцінки національної програми було встановлено, що вона дозволила зменшити передачу на дві третини, з 27% у 2000 році до 4% у 2011 році.
  • Щоб відповісти на потреби дітей та сімей, уражених ВІЛ-інфекцією, ЮНІСЕФ підтримав моделі центрів соціальних послуг на рівні громад у Києві, Одесі, Херсоні, Миколаєві, Кривому Розі та АРК. Ці заклади надають ВІЛ-позитивним дітям місце, де вони можуть спілкуватися з іншими дітьми, одержувати догляд і готуватися до школи. Батьки одержують поради про те, як доглядати за дітьми, а також психологічну, правову та соціальну підтримку.
  • Уряд та ЮНІСЕФ погодились приділити особливу увагу питанням роботи з підлітками груп ризику, усвідомлюючи, що ця уразлива група знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ в Україні. Завдяки цьому було заповнено значну прогалину у національній протидії ВІЛ та розвинуто потужну базу даних та підкріплені доказами підходи щодо роботи з ПГР. Створена доказова база щодо ПГР; вона посилена розумінням поведінки, поведінкових факторів та охоплення ПГР послугами. Питання роботи з ПГР були включені до Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки та національної системи моніторингу та оцінки.
  • ЮНІСЕФ підтримав впровадження інтерактивної учбової програми з питань ВІЛ у виховних колоніях для неповнолітніх.
  • ЮНІСЕФ сприяв тому, щоб профілактика ВІЛ була включена до галузі «Здоров’я і фізична культура» Державного стандарту загальної середньої освіти.
  • Навчальна протиалкогольна та протинаркотична програма була розроблена для профілактики алкогольної та наркотичної залежності серед учнів 1-12 класів середніх шкіл України. Програма буде надалі інтегрована у широку систему освіти через виховні години класних керівників.
  • Пілотний проект ЮНІСЕФ з профілактики ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків визнаний урядом як успішний та був розгорнутий на національному рівні. Зараз у всій країні діють 216 пунктів обміну шприців.ЮНІСЕФ допоміг інтегрувати служби дружні до молоді у педіатричні поліклінічні служби первинного рівня та у державні соціальні служби для сім'ї, дітей та молоді. Сьогодні існує мережа з104 Клінік, дружніх до молоді (КДМ), що діють у країні. Підготовлено близько 400 професіоналів, які зараз запроваджують методики, «дружні до молоді», на своїх робочих місцях. Було підготовлено стандарти якості, критерії оцінки послуг у КДМ та також процедуру сертифікації і методичні рекомендації “Надання медико-соціальних послуг дітям та молоді на основі дружнього підходу”.
Кiлькiсть переглядiв: 167